Особливості організації навчально-тренувального процесу і техніки володіння м’ячем дітей 7-8 років у футболі

Музафарджон Рахманов

У статті йдеться про різноманіття засобів і методик, які формують навчально-тренувальний процес у футболі. Розкрито вплив змагально-ігрового методу на процес формування техніки володіння м’ячем дітей 7-8 років. Виявлено, що внесення додаткових вправ у звичну структуру тренувального процесу в підготовці юних футболістів дає позитивний вплив як на вдосконалення техніки так і для загального фізичного стану. Важливо корегувати процес тренування, змінювати динаміку в процесі навчання і вносити корективи задля отримання покращених результатів в команді дітей.

Ключові слова: футбол, техніка володіння м’ячем, навчально-тренувальний процес, юні футболісти, методика.

Muzafardzhon Rakhmanov. Features of the organization of the educational and training process and ball possession techniques for children 7-8 years old in football

The article deals with the variety of means and methods that form the educational and training process in football. The influence of the competitive and game method on the process of forming the ball possession technique of children 7-8 years old is revealed. It was found that introducing additional exercises into the usual structure of the training process in the preparation of young football players has a positive effect both on improving the technique and on the general physical condition. It is important to adjust the training process, change the dynamics in the learning process and make adjustments in order to obtain improved results in the children’s team.

Keywords: football, ball possession technique, educational and training process, young football players, methodology.

Об’єкт дослідження

Навчально-тренувальний процес дітей 7-8 років у футболі. 

Мета дослідження

Формування техніки володіння м’ячем дітьми 7-8 років.

Методи наукового дослідження

Аналіз науково-методичної літератури; педагогічно-наглядовий супровід; тестування фізичного стану і  здібностей дітей; оцінювання техніки удару по воротах у футболі; метод математичної статистики. 

Організовуючи навчально-тренувальний процес дітей 7-8 років, слід врахувати особливості віку та застосовувати відповідні методи. Для гармонійного фізичного розвитку дітей 7-8 років в футболі було використано змагально-ігровий метод [6]. Важливою є здатність гравців до техніко-тактичної майстерності, тому технічна підготовленість дітей є головною в результативності і успішності матчу [1]. 

На початковому етапі підготовки гравців техніки ведення м’яча із застосуванням змагально-ігрового методу та організації суперництва команд, розпочали з наступних вправ:

1. Координація ведення м’яча. Пропонували дітям наступні вправи з розвитку координації: перекидання м’яча з рук один одному; підкидання м’яча руками вгору; перекидання м’яча вперед і назад; жонглювання м’ячем ногою, стегном, головою; ведення м’яча між прапорцями, цеглинами на різній швидкості; підкидання м’яча вперед – вгору [5]. 

2. Розвиток гнучкості, що сприяє розслабленню м’язів і виконанню різних рухів з великою амплітудою [8]. Для розвитку гнучкості запропоновано наступні вправи: виконання кругових рухів стопами в положенні сидячи; здійснення кругових рухів («вісімкою») стопою в положенні стійка на одній нозі, коли друга нога висунута вперед; згинання і максимальний нахил вперед дістаючи руками до пальців ніг; нахили назад з різних вихідних положень [7].

Важливо підкреслити, що спеціальна фізична підготовка допомагає юним гравцям оволодіти технікою прийомами гри, підвищити тактичну майстерність дітей у футболі, досягнути ними спортивної форми, а також вдосконалювати психічну підготовленості.

Головна мета даної підготовки полягає в максимальному розвитку швидкості, витривалості, а також гнучкості, сили та спритності в повній єдності. Задля вирішення цих завдань запропоновано спеціальні спортивно-ігрові вправи із характерною для футболу напругою, темпом, координацією та ритмом руху [2]. Ефективна методика для розвитку витривалості є вправи техніко-тактичного характеру, спортивні та рухливі ігри, а також вправи із інших видів спорту і, звичайно, сама гра в футбол [3].

Проведенні заняття в контрольній групі відбувались згідно стандартної методики в оволодінні гравцями техніки гри у футбол. 

Заняття в експериментальній групі проходили по змагально-ігровій методиці із застосуванням додаткових вправ, що сприяли вдосконаленню техніки володіння м’ячем: біг по прямій з різними перешкодами, темпом; ведення м’яча з різною швидкістю та із миттєвою зміною напрямків; відпрацювання точності ударів по воротах. 

На початку дослідження було зроблено тестування юних футболістів як контрольної так і експериментальної групи із ціллю визначення фізичної підготовленості (таблиця 1). 

Результати початкового експерименту показали практично однакову фізичну підготовленість контрольної та експериментальної груп, що стало достатньою умовою для проведення подальшого експерименту. 

Другий етап дослідження показав ефективність експериментальної методики застосованої для експериментальної групи, адже показники контрольних тестів покращились (таблиця 2).

Як виявив експеримент, середній результат експериментальної групи зріс в порівнянні контрольної. Приміром, тест «біг на 30 метрів» показав, що результати дослідження в експериментальної групи виріс з 10.7±0.2 с до 7.6±0.2 с, що говорить про прогрес і ефективність експериментальної методики. При порівнянні отриманих даних контрольної та експериментальної групи виявили значний приріст результату на користь останньої.

Інший тест «6-хвилинний біг» показав, що експериментальна група на початковому етапі експерименту виявила 913.2±7.1 м, а наприкінці дослідження, після застосування експериментального методу покращився до 1035.5±6.5 м. Такий значний стрибок в результаті означає, що учасники експерименту почали пробігати відстань більше ніж контрольна група.

В тесті «стрибок в довжину з місця» середній результат контрольної групи на початку експерименту показав 161.1±5.1 см, в той час як в кінці дослідження він становив 171.7±2.2 см. В той час як в експериментальній групі ці показники на початковому етапі виявили 161.2±4.9 см, а в кінці експерименту вже показали 182.2±2.2 см. Ці дані вказують на те, що показник приросту вищий в експериментальній групі ніж в контрольній, що підтверджує ефективність застосованої експериментальної методики. 

Водночас тест «біг зигзагом 30 метрів», «ведення м’яча по прямій» середній результат виявив майже однакову зміну прогресу в обох групах і динаміка приросту незначна. Це свідчить про те, що в обох групах учасники мають добру фізичну підготовленість. 

Показники по тесту «обведення на 10 м/с» в експериментальній групі зросли з 12.2±0.2 с до 10.5±0.2 с. Це говорить про те, що експериментальна методика дала позитивні результати. 

Тест «удари – 5 спроб» показав що в експериментальній групі результати зросли майже в два рази і зріс з 2.1±0.2 до 4.1±0.1 раз. Отже, помітно збільшення кількості точних ударів серед учасників.

Висновки

Таким чином, варто підкреслити, що саме використання змагально-ігрового методу на початковому етапі підготовки юних футболістів дає високі показники в формуванні технічки ведення м’яча дітьми в порівнянні із загальноприйнятими методами при однакових затратах часу, а сам тренувальний процес  зробити більш цікавим. В силу особливості змагально-ігрового методу, що включає суперництво та емоційність під час змагань, а також часта мінливість умов гри і дій всіх гравців, прагнення кожної із команд домогтись перемоги при дотриманні правил змагання, відбувається досить активне формування технічних дій юних футболістів.

Отже, реалізація методики удосконалення відбувалась завдяки вдосконалення техніки володіння м’ячем в ігровій формі. Така форма проходила на кожному тренуванні, в кінці підготовчої чи початку основної частини, а також в процесі розминки і займало 10-20% від часу заняття. Увесь комплекс вправ містив в собі завдання на розвиток техніки точності виконання дій з м’ячем в грі, із щотижневим коригування і змінами застосованого комплексу вправ. Дана методика сприяє поліпшенню техніки володіння м’ячем в дітей 7-8 років. Це обумовлено наявністю досить чіткого планування навчально-тренувального заняття, а також значним обсягом і різноманітністю фізичних вправ. 

Водночас, аналіз даних виявив досить значне покращення техніки володіння м’ячем в учасників дослідження експериментальної групи, з допомогою застосування навчально-тренувальних занять та помірним обсягом різноманітних фізичних вправ. Отже, мета і завдання експерименту досягнута в повному обсязі і доведена актуальність запропонованої методики.

Список використаної літератури

1. Вознюк Т. В. Основи теорії і методики спортивного тренування : навчальний посібник. Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю., 2016. 240 с.
2. Костюкевич В. М. Управління тренувальним процесом футболістів в річному циклі підготовки : монографія. 2-е вид. К. : КНТ, 2016. 683 с.
3. Овчаренко С.В., Матяш В.В., Соловей Д.О., Яковенко А.В. Футбол: історія розвитку, правила гри, методика навчання: навчально методичний посібник. Дніпро: Вид. ЧФ «Стандарт-Сервис», 2017. 150 с.
4. Сапрун С., Корнієнко С., Кузь Ю., Машталер І. Теоретико організаційні основи інтеграції секції футболу у загальноосвітні навчальні заклади. Теорія і практика фізичної культури і спорту. 2023. № 1. С. 103-109.
5. Сивохоп Е.М., Шкірта М.І., Маріонда І.І. Теорія і методика викладання футболу : методична розробка виховання. Ужгород, 2013. 52с.
6. Теоретико-методичні основи управління процесом підготовки спортсменів різної кваліфікації: колективна монографія / за заг. ред. В.М. Костюкевича. Вінниця : ТОВ Планер, 2018. 418 с.
7. Чубур А. І. Вправи на вдосконалення техніки гри в футбол. Фізичне виховання в школах України. 2016. № 5. С. 29-35.
8. Briskin Y. The differentiation of technical and tactical training of sportsmen in team sports a direction of scientific research. Фізична активність, здоровʼя і спорт. 2012. № 3 (9). С. 16-22.