Пояснення базових правил футболу щодо тривалості матчу
Футбол легко дивитися, але не завжди легко пояснити, чому гра триває довше за 90 хвилин або чому після фінального свистка інколи ще виконують удар. Усе впирається в те, як у футболі трактують час. Тут секундомір не зупиняють після кожної паузи, а офіційний відлік веде арбітр за правилами IFAB.
Нижче просте пояснення, яке допоможе відрізняти основний час від компенсованого, розуміти додатковий час у кубках і не плутати його із серією пенальті.
Два тайми і базова тривалість
Стандартний матч у футболі 11 на 11 складається з двох таймів. Кожен тайм має тривалість 45 хвилин, отже базова тривалість гри становить 90 хвилин без урахування пауз. Тому відповідь на питання скільки таймів у футболі у класичному форматі завжди однакова, їх два.
Скоротити тайми можна лише до старту матчу і тільки в тих змаганнях, де це передбачено регламентом. Так буває у дитячих лігах, любительських турнірах або під час товариських зустрічей. Для професійного дорослого футболу базова формула залишається незмінною, а погоджені зміни фіксують заздалегідь, а не посеред гри.
Хто рахує час і коли лунає свисток
Офіційний хронометрист на полі це головний арбітр. Він веде час на власних годинниках і саме його рішення визначає, коли закінчується тайм. Те, що ви бачите на табло стадіону або у трансляції, не є офіційним «секундоміром», це орієнтир для глядачів.
Четвертий арбітр наприкінці таймів показує мінімальну кількість доданих хвилин. Це важливе слово, мінімальну. Суддя не має права «зрізати» цей час, але може додати ще, якщо затримки виникли вже в додані хвилини. Іноді арбітр дозволяє дограти атаку, щоб не обірвати очевидний момент, але це його рішення, а не обов’язок.
Компенсований час і чому додають хвилини
Компенсований час це хвилини, які арбітр додає в кінці кожного тайму, щоб відшкодувати затримки. Гра не зупиняється на 45 або 90 рівно, тому що в реальності завжди є паузи, які «з’їдають» частину ігрового часу.
Найчастіше компенсують такі ситуації
- заміни гравців і затримки з виходом на поле
- травми, медична допомога і евакуація з поля
- навмисне затягування часу під час введення м’яча
- дисциплінарні епізоди, коли гра довго не відновлюється
- перевірки VAR у турнірах, де система працює
- святкування голів, якщо воно суттєво затримує відновлення гри
У сучасних топ турнірах доданого часу нерідко стає більше, бо судді ретельніше рахують кожну затримку і намагаються повернути гравцям максимум реального ігрового часу. Тому «плюс сім» наприкінці тайму вже не виглядає чимось екзотичним.
Для гравців важливо пам’ятати, що компенсований час не має верхньої межі. Якщо пауза була довгою, додадуть стільки, скільки потрібно.
Перерва між таймами і додаткові паузи
Між двома таймами є перерва. За правилами її максимальна тривалість до 15 хвилин, а конкретний час визначає регламент турніру. Команди використовують паузу для відновлення і корекції плану, а глядачі отримують час перевести подих.
Окрім перерви, можуть бути паузи на воду в спеку або інші регламентні зупинки. Вони не створюють нових таймів і не «переносять» час, але потім відображаються у компенсованих хвилинах наприкінці тайму.
Додатковий час у плей оф
У чемпіонатах нічию часто приймають як нормальний результат, тож матч завершується після другого тайму з компенсованими хвилинами. Але в кубках і плей оф потрібно визначити переможця. Тут можливі два варіанти, додатковий час або одразу пенальті, залежно від регламенту конкретного турніру.
Додатковий час складається з двох відрізків по 15 хвилин. Це окрема процедура після нічийного рахунку в основний час. Як і в основний час, арбітр може додати компенсовані хвилини до кожної частини, якщо були затримки. У багатьох змаганнях також дозволяють ще одну заміну саме на додатковий час, але це правило завжди прив’язане до регламенту.
Пенальті і дитячі формати
Якщо після додаткового часу рахунок рівний, багато турнірів переходять до серії пенальті. Серія не є продовженням таймів, вона проводиться після завершення матчу як окремий спосіб визначити переможця. Зазвичай команди б’ють по п’ять ударів, а якщо рівність зберігається, серія переходить у формат до першої переваги.
Є нюанс про час тайму. Якщо пенальті призначили наприкінці тайму, суддя продовжує тайм, щоб удар було виконано, і завершує відрізок лише після завершення епізоду. Тому фінальний свисток інколи лунає не одразу після оголошеного «плюса».
У дитячому футболі структура зазвичай така сама, два тайми і перерва. Але тривалість може бути меншою, бо навантаження адаптують до віку. Саме тому, відповідаючи на запитання скільки таймів у футболі, варто уточнювати формат змагань і регламент. Найпоширеніший підхід це два тайми по 20, 25, 30 або 35 хвилин, залежно від вікової групи та формату поля.
Коли ви знаєте ці правила, легше читати матч. Ви розумієте, звідки береться «плюс» наприкінці і чому деякі ігри можуть тривати до 120 хвилин, навіть якщо на афіші написано 90.
