З Вінниці 1 листопада повернулася команда, складена з вихованців дитячо-юнацької футбольної академії ФК Броварія (Бровари) 2007 року народження, яка під керівництвом тренера Андрія Кутакова брала участь у традиційному міжнародному турнірі Золота Нива 2018.
Турнір проводять тренери Олександр Гайдаржи та Андрій Панчук, він має пристойну географію та солідний склад учасників. Переможцем цього року виступила команда одеського Чорноморця під проводом Вячеслава Терещенка — в фіналі одесити лише в серії пенальті перемогли СДЮСШОР (Ужгород). В матчі за третє місце київський Атлет був сильнішим за Львів.
Саме матчем із СДЮСШОР (Ужгород) 29 жовтня розпочали свій виступ на турнірі підопічні Андрія Кутакова, які приїхали до Вінниці з вечора 28 жовтня і провели ніч в отелі Версаль. Юні броварчани досить довго опиралися більш досвідченому та зіграному супернику. Але брак практики ігор у форматі 8+1 та з визначенням офсайду врешті-решт дався взнаки. У першому таймі одна спроба виконати штучний офсайд виявилася невдалою, і суперник забив перший гол у ворота Івана Савицького. Другий — після добивання. Після перерви суддя міг призначати пенальті, але вирішив не фіксувати фол на Євгенові Ситниченку.
Матч із закарпатцями відібрав багато сил у Броварії. І другу зустріч — з господарями з Прем’єр-Ниви, яких тренує саме Андрій Панчук — наші хлопці програли. Це був найгірший матч Броварії на турнірі — безвольна поразка 0:6. Помилок наробили усі.
Другий день (30 жовтня) розпочався для Броварії матчем із Барсою (Суми) і завершився поразкою — 0:2. За рівної боротьби на полі наприкінці першого тайму броварчани забили гол у власні ворота. А коли побігли відіграватися, буквально за 5 секунд до фінального свистка наразилися на контратаку — 0:2.
Але після цього вихованці Андрія Кутакова видали, мабуть, кращу гру — подолали гостей з Молдови, Буюкани (Кишинів) — 1:0. Автором переможного голу став лівий захисник Максим Гриценко, який сміливо підтримав атаку і створив неприємний сюрприз для воротаря суперника.
Завершився день матчем із давніми знайомими — київською Столицею. Навесні на турнірі у парку Дружби народів Броварія програла киянам їз розгромним рахунком, але у Вінниці грала набагато краще. Тим не менш, далася взнаки втома — 0:3.
З 31 жовтня почалися ігри плей-офф. Перший суперник — Мункач (Мукачеве), який також був по зубах Броварії (на відміну від СДЮСШОР, Прем’єр-Ниви та Столиці). Але знову варто говорити про брак досвіду виступів на таких турнірах. Закарпатці повели у рахунку, після чого Артем Буренко шикарним ударом майже з центра поля реалізував штрафний — 1:1. Можна було розраховувати на перемогу, проте дві подачі мукачевців до наших воріт призвели ще до двох голів (один — з рикошетом). Підсумок підвів штрафний удар — стінка розсипалася, воротар був безсилий — 1:4.
Впертою була гра із київською ДЮСШ-1, за яку грає син знаменитого форварда Шахтаря та збірної України Олексія Бєліка. Теж рівна боротьба, справа йшла до серії пенальті, але після подачі кутового киянам вдалося вирвати перемогу наприкінці зустрічі — 1:0. В цьому матчі відбулася заміна воротаря: Іван Савицький вийшов в поле, де досить пристойно відіграв у півзахисті, а ворота захищав Ян Пшеничний.
Цього ж дня команда побувала на екскурсії — у Національному музеї-садибі геніального хірурга 19-го сторіччя, засновника Товариства Червоного Хреста і творця воєнно-польової хірургії Миколи Пирогова. Окрім будинку, в якому жив Пирогов, хлопці побували в музеї-аптеці з інтер’єрами приймальної та операційної, а потім — у церкві-некрополі, де зберігається набальзамоване тіло вченого.
А прощальний вечір у Версалі відзначили колективним смаженням шашлику та його поїданням.
Перед від’їздом додому 1 листопада Броварія, зігравши із мелітопольським Арісом (грюкнути дверима не вийшло — 0:3), дочекалася нагородження учасників турніру та вирушила у дорогу. Дуже вчасно, адже тепла осіння погода змінилася прохолодною.
Рівень суперників був різним, з деякими Броварії було дуже складно грати. Але з багатьма командами броварчани цілком могли розраховувати на більш позитивний результат. Десь не вистачило досвіду таких турнірів, десь — сил, десь — техніки, десь — впевненості. І якщо техніку та витривалість можна відпрацювати на тренуваннях, досвід виступів на турнірах можна здобути лише на самих турнірах.